Постанова 25.01.2021, справа № 263/1486/18, провадження № 61-6945св20, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати КЦС: Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., https://reyestr.court.gov.ua/Review/94525055
15.08.2017 ОСОБА_1
звернувся до приватного нотаріуса із
заявою про прийняття спадщини після смерті батька, який помер, а у лютому 2018 року подав нотаріусу ще одну заяву,
в якій просив встановити майно
спадкодавця та витребувати відповідні відомості про спадкове майно, зокрема
будинок та земельну ділянку, оскільки правовстановлюючі документи на це майно
втрачені і просив видати йому свідоцтво
про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно. Нотаріус постановою
від 05.02.2018 у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив з посиланням
на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно (п.2 ст.49 Закону України «Про нотаріат»). ОСОБА_1 з вказаною відмовою не погодився та в серпні
2018 року звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса, просив скасувати
постанову приватного нотаріуса від 05.02.2018 про відмову у вчиненні
нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на спадщину; зобов`язати
приватного нотаріуса встановити майно спадкодавця - його батька, який помер, з
яким він проживав і був зареєстрований за однією адресою, а саме: будинок та
земельну ділянку, витребувавши відомості щодо цього майна, та видати йому, як
спадкоємцю першої черги за законом, свідоцтва про право на спадщину. Місцевий суд рішенням від 27.09.2019 у
задоволенні позову відмовив, мотивувавши це тим, що на спадкоємців покладений обов`язок
представити документи, які підтверджують факт набуття спадкодавцем права
власності на спадкове майно у встановленому законодавством України порядку.
Проте, враховуючи повідомлення нотаріусом позивача про необхідність надання ним
правовстановлюючих документів для оформлення спадщини, і не надання ним таких
документів, беручи до уваги відсутність у Державному реєстрі речових прав на
нерухоме майно таких відомостей, суд дійшов висновку, що приватний нотаріус
діяв у відповідності до положень Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України. Апеляційний суд постановою
від 11.03.2020 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення
про відмову у позові, мотивуваши відмову тим, що місцевий суд розглянув справу у відсутність
позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце проведення
судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування судового
рішення. Поряд з цим дійшов висновку, що відмова нотаріуса у вчиненні
нотаріальної дії відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим відсутні
підстави для скасування відповідної постанови нотаріуса. Верховний Суд залишив
касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що суди обґрунтовано відмовили у
задоволенні позову, встановивши, що нотаріус діяв в межах наданих йому
повноважень.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Ø Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна
особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або
майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.
Ø Статтею 1216 ЦК України встановлено,
що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка
померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Ø Спадкування здійснюється за заповітом або
за законом.
Ø Згідно зі ст.1218 ЦК України до
складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на
момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ø Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину,
але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати
до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Ø Для прийняття спадщини встановлюється
строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Ø Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець,
який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Ø Статею1297 ЦК України встановлено,
що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно,
зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на
спадщину на нерухоме майно.
Ø У п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа,
яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не
подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної
дії.
Ø При цьому, при видачі свідоцтва про
право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця,
час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до
спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем
спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке
видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від
спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача
свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає
державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що
посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків,
передбачених п.3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності
заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить
нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з ДРРПНМ шляхом безпосереднього
доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва
про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення
зазначеного питання в судовому порядку (п.4.14., 4.15., 4.18 глави 10
розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012
№296/5).
Ø Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних
правовідносин) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт
оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її
вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії
чи акти.
Ø Встановивши, що приймаючи постанову про
відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус діяв в межах наданих
йому повноважень, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.
Ø Доводи заявника про те, що постанова
нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії суперечить положенням ст.46 Закону України «Про нотаріат» та порушує його законні права на отримання спадкового
майна після смерті його батька, не заслуговують на увагу, оскільки нотаріусом
до ухвалення відмови було вчинено регламентовані законодавством дії щодо
запитування відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які
виявили належність на праві власності спадкодавцеві лише квартири у місті
Маріуполі, на що позивачеві і було видано свідоцтво право на спадщину. При
цьому, відомості про належність спадкодавцеві спірних будинку і земельної
ділянки в цьому реєстрі відсутні (а. с. 39).
Ø Посилання заявника в касаційній скарзі на
те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена без урахування
висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у
постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 674/1307/15-ц, не
заслуговує на увагу, оскільки у цих справах різні фактичні обставини, при цьому
під час винесення оскаржуваної постанови питання оформлення спадкових прав позивача у
нотаріальному порядку не вирішувалося, а лише було роз`яснено, що
останній не позбавлений права звернутися до суду з позовом про
визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку статті 392 ЦК України.
Немає коментарів:
Дописати коментар