ПОСТАНОВА 16.08.2023, справа № 644/426/17, провадження № 61-14077св19, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати КЦС: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113236151
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя
особа - приватний нотаріус про визнання родинних відносин. В обґрунтування
позову ОСОБА_1 посилався на те, що помер його батько - ОСОБА_4, після смерті
якого ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини, у відповідь на яку 03.12.2016 нотаріус повідомила про те, що ним не надано
документ, яким підтверджується родинний зв`язок з померлим, у листі нотаріуса
зазначено, що таким документом є свідоцтва органів РАЦС, повний витяг з реєстру
актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копія актового запису,
копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту родинних
відносин. Позивач вказував, що його мати та ОСОБА_4 на час його народження
проживали спільно, вели спільне господарство, але не перебували у офіційному
шлюбі, не здійснювали реєстрацію своїх відносин в органах РАЦС. У свідоцтві про
народження в графі «батько» зі слів матері зазначено її прізвище, а
ім`я та по-батькові - ОСОБА_5. Факт спільного проживання підтверджується
показаннями свідків. Оскільки документи містять певні розбіжності, їх не можна
вважати безспірним доказом родинних та інших відносин спадкоємця та
спадкодавця, позивач змушений звернутись до суду. В позовній заяві позивач просив визнати
родинні відносини між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_1, і встановити, що ОСОБА_4 є
батьком ОСОБА_1. Місцевий суд рішенням від 20.02.2019 у задоволені
позовних вимог відмовив, мотивував тим, що позивач не довів належними та
допустимими доказами своєї спорідненості з ОСОБА_6. Апеляційний суд ухвалою
від 26.06.2019 призначив посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, встановив
родинні відносини і встановив, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 та постановою від
30.10.2019 позов задовольнив, мотивував тим, що суд першої інстанції не надав
належної оцінки зібраним у справі доказам та дійшов помилкового висновку про
недоведеність позивачем факту родинних відносин. Верховний Суд залишив
касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що апеляційний суд дійшов
обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання родинних
відносин.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та
застосовані норми права
Ø За загальним правилом дії законів та інших
нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми СК
України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним
чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
Ø При розгляді справ про встановлення
батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004, необхідно застосовувати
відповідні норми КпШС України.
Ø Оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 ,
спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.
Ø Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму
ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне
значення» № 5 від 31.03.1995 (із подальшими змінами) суд розглядає заяви про
встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком
дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 КпШС України.
Ø Заяви про встановлення фактів батьківства
чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо в свідоцтві про народження
певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 КпШС
України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не
перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній), і можуть бути подані
матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини або самою дитиною після досягнення
повноліття.
Ø Частиною 2 та 3 ст.53 КпШС України
встановлено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі,
при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в
судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини,
особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після
досягнення нею повноліття.
Ø При встановленні батьківства суд бере до
уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і
відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними
дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем
батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути: листи, заяви, анкети та
інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно
підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Ø Таким чином, за змістом наведеної норми
закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б
однієї із зазначених обставин.
Ø Частина 3 ст.53 КпШС України не обмежує
коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю
підтверджують батьківство.
Ø Рішення щодо визнання/встановлення
батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних,
що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Ø Тобто при вирішенні спору про встановлення
батьківства мають враховуватись усі докази в сукупності.
Ø Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна
сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона
посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками
справи.
Ø Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є
будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність
обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших
обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються
письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями
свідків.
Ø 11.06.2019 позивач подав до суду
апеляційної інстанції письмове клопотання № 2, в якому просив призначити у
справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу для встановлення
біологічної спорідненості між ним та ОСОБА_4 .
Ø Відповідно до ст.103 ЦПК України суд
призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування
обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері
іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2)
сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих
питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Ø Задовольняючи вказане клопотання,
апеляційний суд виходив з того, що для встановлення біологічної спорідненості,
необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити
відповідні обставини неможливо.
Ø Апеляційний суд врахував, що суд першої
інстанції під час розгляду справи за клопотанням позивача призначав судову
молекулярно-генетичну експертизу, для встановлення біологічної спорідненості
між ним та ОСОБА_4 , але експертиза не була проведена, оскільки для відбору
порівняльних зразків до експертної установи не з`явився неповнолітній ОСОБА_2 .
Відповідно до пояснень законного представника відповідача - ОСОБА_3 вони не
прибули до експертної установи через неможливість відриву сина від навчального
процесу, а також через заперечення щодо проведення цієї експертизи, оскільки
суд повинен враховувати інтереси неповнолітньої дитини та не порушувати його
права.
Ø Відповідно до статті 12 ЦПК України
цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники
справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків,
передбачених законом.
Ø Апеляційний суд обґрунтовано відхилив
заперечення ОСОБА_3 про безпідставне призначення у справі експертизи, оскільки
відповідно статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є
змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні
перед судом їх переконливості.
Ø Висновком експертизи від 28.08.2019
№9/551СЕ-19, проведеної Харківським науково-дослідним
експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України,
встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразків біологічного матеріалу
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, встановлену
біологічну спорідненість між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ймовірність якої складає 99,9992%.
Ø ЄСПЛ зауважив, що «в ході національного
розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство.
Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99
відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом
точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова
цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою
підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v.
RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Ø За таких обставин, надавши правову оцінку
зазначеному висновку експертизи у сукупності з іншими доказами, апеляційний суд
дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання
родинних відносин.
Ø Колегія суддів відхиляє аргумент
касаційної скарги про те, що висновок експерта не може бути прийнятий до уваги,
так як цей висновок є недопустимим доказом з огляду на порушення при проведенні
експертизи, оскільки таких порушень, які б мали наслідком визнання цього доказу
недопустимим, касаційний суд не встановив.
Ø Необґрунтованими є твердження заявника про
те, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги нові докази, які не були
подані до суду першої інстанції, та призначив судову молекулярно-генетичну
(посмертну) експертизу на стадії апеляційного перегляду, при цьому не надавши
відповідачеві можливості висловити свої заперечення проти клопотання позивача.
Ø Вирішуючи питання про призначення
експертизи, апеляційним судом враховано подані ОСОБА_3 заперечення на
клопотання про призначення експертизи (а.с. 178-186 том 2) та причини, з яких
не проведено експертизу у суді першої інстанції. Крім того, ОСОБА_3 не навела
доказів, за якими вона не погоджується з висновком експерта.
Ø Що ж до зупинення провадження у справі, то
це - тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене
настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу
і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.
Ø Зупинення провадження у справі на час
проведення судової експертизи є правом суду, що зумовлене неможливістю
вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які
можуть бути встановлені лише експертом.
Ø Враховуючи те, що оскаржуваною ухвалою
суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, було призначено судову
експертизу, апеляційний суд скористався своїм правом, наданим йому
процесуальним законом (частиною першою статті 252 ЦПК України), та зупинив
провадження у справі на час її проведення, що не може вважатися порушенням норм
процесуального права і доводи ОСОБА_3 цього не спростовують.
ØІнші доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при розгляді справи апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
