Постанова 09.08.2023, справа № 522/3467/19, провадження № 61-6504св23, ВС у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/112775502
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа -нотаріальна контора, у якому просила
встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1
із ОСОБА_4 з серпня 2011 року по 25.09.2015, визнати факт поліпшення
нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 суттєвим, визнати квартиру АДРЕСА_4
спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визнати за нею право власності
на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 після ОСОБА_4, який помер. Відповідачі, заперечили
проти позову та звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про
зобов`язання не чинити перешкоди у володінні та користуванні майном і вселення,
обґрунтовуючи його тим, що незважаючи на прийняття спадщини після смерті сина,
ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні спадковим майном – квартирою АДРЕСА_4
. Позивачі вказали, що починаючи з листопада 2016 року ОСОБА_1 не допускає
їх до квартири, у зв`язку із чим вони зверталися до правоохоронних органів.
Протиправні дії ОСОБА_1 суперечать вимогам закону та порушують їхні права
на розпорядження квартирою, яку вони успадкували після смерті сина. Із
урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили зустрічний позов
задовольнити, зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їм перешкоди у володінні та
користуванні квартирою АДРЕСА_4 , вселити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до квартири
АДРЕСА_4 . Місцевий суд рішенням від 23.03.2021, яке залишене без змін
апеляційним судом (постанова від 30.03.2023) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
відмовив, Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнив, зобов`язав
ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у володінні та користуванні
квартирою АДРЕСА_4, вселив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_4 . Рішення суду мотивовано тим, що позивачка за
первісним позовом не надала належних доказів в обґрунтування заявлених позовних
вимог, які б доводили проживання із спадкодавцем однією сім`єю до реєстрації
шлюбу, а також понесених витрат на поліпшення спірної квартири. Суд критично
віднісся до договорів, актів приймання-передачі, рахунків тощо. Надаючи оцінку
зазначеним доказам, суд вказав, що вони не містять фактичних даних про те, чи
дійсно саме ці матеріали і саме ці роботи були оплачені позивачкою, а також, що
ці матеріали і саме ці роботи використані під час ремонту квартири. Задовольняючи
зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що як ОСОБА_3 ,
так і ОСОБА_2 у встановленому законом порядку спадщину прийняли, мають право
користування квартирою АДРЕСА_4 . А відтак дії відповідачки щодо перешкоджання
у володінні та користуванні спадковим майном порушують права ОСОБА_3 та ОСОБА_2
. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих судів без змін.
Короткі висновки:
44.Для
визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для
вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити
факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період,
протягом якого було придбано спірне майно.
45.Сам по
собі факт перебування у близьких стосунках не може свідчити про те, що особи
проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане однією із них майно є
спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного
господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в
інтересах сім`ї, виконання взаємних прав та обов`язків.
46.Належними
та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без
реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного
господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат,
придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних
прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між
сторонами відносин, притаманних подружжю.
68. …істотність
збільшення вартості має відбутися таким чином, що первинний об`єкт нерухомості,
який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється,
нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні
із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті
спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є
власником.
83.У
спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права
володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини,
тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та
користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК
України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо оскаржених судових рішень в частині встановлення факту
спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
визнання майна спільним сумісним, визнання права власності на спірну квартиру АДРЕСА_6
.
40.Частиною 2
ст.3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають,
пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
41.Відповідно
до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та
чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для
виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
42.Згідно із
ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків
подружжя.
43.Відповідно
до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не
перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання,
належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено
письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної
власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в
будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
44.Для
визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для
вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити
факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період,
протягом якого було придбано спірне майно.
45.Сам по
собі факт перебування у близьких стосунках не може свідчити про те, що особи
проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане однією із них майно є
спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення
спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна
в інтересах сім`ї, виконання взаємних прав та обов`язків.
46.Належними
та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без
реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного
господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат,
придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних
прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між
сторонами відносин, притаманних подружжю.
47.Згідно із
ч.4 ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні
грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не
встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
48.Ураховуючи
викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві
спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного
проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
49.Вирішуючи
питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти
створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення
спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків,
з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було
набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус
спільної сумісної власності.
50.Відповідно
до правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 23.09.2015 у справі №
6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не
перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної
сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб
як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або
індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або
особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення
ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не
встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення
спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт
спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна
внаслідок спільної праці.
51.Для
встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання
свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного
побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та
жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на
користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори
купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні
договори та інші письмові докази) тощо.
52.Показання
свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення
факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації
шлюбу.
53.Подібні
висновки викладені у постановах ВС від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16
(провадження №61-5296св19), від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц
(провадження №61-11607св18), від 11.12.2019 в справі №712/14547/16-ц
(провадження №61-44641св18), від 24.01.2020 в справі №490/10757/16-ц
(провадження № 61-42601св18).
56. Ухвалюючи
рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої
інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно
встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення,
надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному
окремо, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не надала належних
і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю з померлим
ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу на час придбання ним спірної квартири за спільні
кошти. Суди правильно визначили, що подані позивачкою докази достовірно не
підтверджують факт ведення спільного господарства, наявності спільного побуту
та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя.
57.Судами
встановлено, що 22.04.2011 між ТОВ «МЕАНДР +» та ОСОБА_4 був укладений договір
купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого, спірної квартири. Ціна
майнових прав визначена сторонами у розмірі 510 602, 40 грн. 14.11.2013 було
видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру та цього ж дня було
зареєстровано право власності за на ОСОБА_4. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був
зареєстрований 25.09.2015.
58.Позивака
на підтвердження своїх вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частину
спірної квартири, не надала доказів, з яких можливо було б встановити факт
внесення нею коштів на придбання спірного майна.
59.Слід
також зазначити, що сам факт періодичних побачень, а також наявність договору
оренди від 03.06.2011, у п.2.1 якого зазначено, що квартира надається орендарю
для його проживання та членів його родини: ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , без доведення
факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних
прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2011 року склались та мали місце усталені відносини, які
притаманні подружжю.
60.На
підставі письмових доказів суди встановили, що останнім місцем проживання
померлого ОСОБА_4 було: АДРЕСА_3 .
61.Показання
свідків, отримані під час судового розгляду, оцінені судами попередніх
інстанцій в порядку статті 89 ЦПК України.
62.За
відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення
факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і
підстави, передбачені ст.74 СК України, вважати майно (спірну квартиру) таким,
що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як таким, що
проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.
63.Вирішуючи
спір, суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені вище норми
матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам заявленого
первісного позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу
диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності, відповідно до яких
позивачка зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на
підтвердження позову, у зв`язку із чим дійшли обґрунтованого висновку про
недоведеність факту спільного проживання однією сім`єю позивачки та померлого
ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу та набуття сторонами у спірний період у власність
квартири внаслідок спільної праці або за спільні кошти.
Щодо вимог про визнання збільшення вартості спірного будинку
істотним
64.Відповідно
до ч.1 ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно
збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або
затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду
об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
65.Аналіз
положень ст.57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що ст.57
цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної
власності одного з подружжя, тоді як ст.62 цього Кодексу встановлює спеціальні
умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої
приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду
об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
66.Для
застосування передбачених ст.62 СК України правил збільшення вартості майна
повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших
чинників (зокрема тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при
цьому суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як
об`єкта, його якісних характеристик.
67.Збільшення
вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом
порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення.
68.ВП ВС у
постанові від 22.09.2020 у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20)
зробила висновок, що істотність збільшення вартості має відбутися таким чином,
що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві
приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки
несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який
з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат
подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
69.За
загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання
житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
70.При
вирішенні спору судами належним оцінено договори поставки, акти
приймання-передачі по договорам поставки, акти приймання-передачі виконаної
роботи, договори підряду та постачання матеріалів будівельного призначення,
тощо, які датовані 2014 роком (т. 1, а. с. 41- 74), та зроблено висновки, що
вони не містять фактичних даних про те, що саме ці матеріали і саме ці роботи
були оплачені позивачкою, а також про те, що саме ці матеріали використані і
саме ці роботи виконані під час ремонту квартири.
71.Видаткові
накладні на придбання матеріалів в гіпермаркеті «Епіцентр К», які датовані
2014-2015 роками не доводять істотного збільшення вартості спірної квартири під
час шлюбу та безспірно не свідчать, що саме ці матеріали були використанні при
здійсненні ремонтних робіт.
Щодо задоволення зустрічних позовних вимог
81.Згідно із
нормою ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини)
від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До
складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на
момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за
виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.1218,
1231 ЦК України).
82.Частиною 1
ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі
якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому
свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва
про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК
України).
83.У
спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права
володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини,
тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та
користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК
України.
84.Подібні
висновки висловлено у постанові ВС від 22.03.2023 справі №
463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22).
85.Із
урахуванням викладеного, слід погодитися із судами попередніх інстанцій щодо
задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у
встановленому законом порядку спадщину прийняли, а тому мають право
користування спірною квартирою, однак у реалізації такого права перешкоджає
ОСОБА_1 .
86.Доводи
касаційної скарги не містять аргументів на спростування висновків судів
попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічних позовних вимог.
