Ухвала 16 серпня 2023 року, справа № 638/16540/20, провадження
№ 61-6761 св 22, ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати
КЦС: судді-доповідача -
Пророка В. В., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
Стрільчука В. А., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113035744
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, просила визначити їй додатковий строк у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька (спадщина складалася з частки квартири та автомобіля) Позивачка зазначала, що пропустила відповідний строк, оскільки запізно дізналася про смерть батька, вона понад десять років постійно проживає у ФРН, з батьком не перебувала у тісних стосунках, про його смерть дізналася лише у вересні 2020 року у телефонній розмові із дідусем. Також про поважність причин пропуску строку подання відповідної заяви свідчить поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та пов'язані з цим обмеження, що включали заборону залізничних, авіа- та автобусних міжміських та міжобласних перевезень. У зв'язку з наведеним, зокрема територіальною віддаленістю від місця відкриття спадщини, позивачка просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини. Місцевий суд рішенням від 22.10.2021 позов задовольнив, мотивував тим, що правовідносини, які склались з приводу спадкування у цій справі, мали місце у період пандемії, пов`язаної із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, позивач у справі тривалий час проживає у ФРН та дізналася про смерть батька після спливу шести місяців після дати смерті батька. Ці обставини є поважними причинами пропуску строку позивачкою для прийняття спадщини, наявні правові підстав для задоволення позову. Суд також врахував правові висновки ВС, викладені у його постановах від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 15.02.2021 у справі № 569/12599/18, від 11.02.2019 у справі № 460/2967/15-ц. Апеляційний суд постановою від 14.06.2022 у задоволенні позову відмовив, вирішив, що названі позивачкою причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не пов'язані із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємиці у вчиненні нею зазначеної дії; . Зокрема, апеляційний суд вказав, що не може бути поважною причиною у цьому випадку необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, посилаючись на правовий висновок ВС, викладений у його постановах від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, від 28.03.2022 у справі № 750/2158/21, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц, від 11.07.2018 у справі № 381/4482/16-ц, від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20, від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18. Також апеляційний суд, спираючись на постанову ВС від 09.02.2022 у справі № 709/769/19, вказав на те, що для подання заяви про прийняття спадщини не обов'язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку. Щодо доводів позивачки щодо дії на території України та ФРН карантинних обмежень, пов`язаних із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, у контексті поважності причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, то апеляційний суд не прийняв їх до уваги, оскільки ОСОБА_1 стверджує про те, що не знала про смерть батька, у зв'язку з чим не вчиняла дій щодо прийняття спадщини. Отже, пропуск відповідного строку не може залежати від наявності зазначених карантинних обмежень. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту у судовому порядку. ВС передав справу на розгляд Об`єднаної палати КЦС ВС, вказавши, що вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування ч.3 ст.1272 ЦК України у контексті добросовісної необізнаності спадкоємця про смерть спадкодавця, викладеного у постановах ВС від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18, від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц, від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц. Незнання спадкоємцем про факт смерті спадкодавця, у тому числі через приховування цього факту від спадкоємця іншими спадкоємцями, може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо цей необізнаний спадкоємець діє добросовісно та з моменту отримання інформації про смерть спадкодавця у розумні строки (які не повинні перевищувати шести місяців) звертається до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткі висновки:
82. Незнання спадкоємцем про факт смерті спадкодавця, у тому числі через приховування цього факта від спадкоємця іншими спадкоємцями, може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо цей необізнаний спадкоємець діє добросовісно та з моменту отримання інформації про смерть спадкодавця у розумні строки (які не повинні перевищувати шести місяців) звертається до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
57.Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (згідно із ч.1 ст. 1272 ЦК України).
58.За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК України).
59.Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ (ч.1 ст.2 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в актуальній редакції далі - Закон про судоустрій)).
60.Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі (ч.1 та 2 ст.63 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» у редакції, чинній на момент відкриття спадщини за ОСОБА_5 ).
61.При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (пункт 1.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини за ОСОБА_5 , далі - Порядок).
62.Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (п.3.2 глави 10 Порядку).
63.Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей (пункт 3.6 глави 10 Порядку).
64.Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (правові висновки у постановах ВС від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, від 24.06.2020 у справі № 759/10380/16-ц, від 28.03.2022 у справі № 750/2158/21, від 20.07.2022 у справі № 489/5656/20, які відповідають абзацу 6 п.24 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
65.Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи відсутні підстави для висновку про те, що відповідачка на момент відкриття спадщини за померлим батьком не знала про існування позивачки та її родинні зв'язки із ним.
66.Суди попередніх інстанцій не встановили, що відповідачка повідомила нотаріуса про наявність іншої потенційної спадкоємиці, що нотаріус здійснив інформування позивачки про відкриття спадщини відповідно до Порядку.
67.У своїй постанові від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 ВС (яку згадує і апеляційний суд у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення) вже викладав правовий висновок з приводу того, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
68.Разом з тим, ВС у складі колегії суддів різних судових палат КЦС, дотримуючись підходу, що у питаннях визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини, поважними причинами пропуску встановленого законом строку є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій, у своїх постановах від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18, від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц, від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц дійшов висновку, що судом, зокрема, не може бути визнана поважною така причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як необізнаність особи про відкриття спадщини - якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
69.Умовою звернення особи із заявою про прийняття спадщини є відповідність цієї особи вимогам, встановленим у Книзі шостій ЦК України. У ЦК України (або інших нормативних актах) жодним чином не сказано, що потенційний спадкоємець має моніторити життя та здоров'я спадкодавця (як за законом, так й за заповітом). Отже, сама по собі обізнаність спадкоємця про факт смерті спадкодавця не визначена законом як умова виникнення його права на прийняття ним спадщини - у даному випадку цією умовою є факт смерті спадкодавця як такий.
70.Спадкодавець не є «майном» чи «активом» спадкоємців, яким вони по аналогії із дією принципу «власність зобов'язує» мають цікавитись життям спадкодавця так само як і станом власного майна (активів). Законодавство, у тому числі спадкове, наділяє осіб інструментами реагування на певні взаємостосунки між ними, які можуть знаходити своє вираження у реалізації волі спадкодавця щодо спадкоємців та сприйнятті цієї волі останніми (заповіт, усунення від права на спадкування, відмова від прийняття спадщини, відмова від прийняття спадщини на користь іншої особи тощо), але у широкому розумінні не формує ці стосунки (правовідносини) між особами, не обмежує характер цих стосунків (правовідносин) та не встановлює особам рамки цих стосунків (правовідносин). Зокрема, спадкоємцями можуть бути як особи, які проживали із спадкодавцем (мали тісні родинні зв'язки), так і ті, що не проживали з ним, або взагалі не були пов'язані родинними зв'язками (у тому числі юридичні особи при спадкуванні за заповітом).
71.Не вбачається підстав говорити про виконання вимог ст.24 Конституції України в умовах формування судової практики, коли один спадкоємець обізнаний про виникнення у нього права спадкування (знає про смерть спадкодавця та відкриття спадщини) та обов'язків, які випливають з цього права та норм ЦК України (у тому числі щодо оформлення спадкових прав) здійснює реалізацію свого права, а інший спадкоємець, який навіть не знає про виникнення у нього такого права, а відтак і про дію зобов'язань, які покладаються на нього ЦК України у зв'язку із оформленням спадщини, дізнавшись про таке право поза межами встановленого законом шестимісячного строку позбавляється взагалі можливості реалізувати своє право.
72.Також відсутнє логічне пояснення того, чому незнання про заповіт є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а незнання про подію, яка взагалі є підставою для спадкування як за заповітом, так і за законом - ні.
73.У ситуації, коли спадкоємець не знає про факт смерті спадкодавця та виникнення у нього певних обов'язків у разі свідомого прийняття або відмови від прийняття спадщини, дії будь-якого іншого спадкоємця, який вживає заходів для того, щоб зазначений спадкоємець і не міг дізнатися про відповідний факт з метою усунення його від спадкування, мають ретельно вивчатися судами, а узагальнений висновок про те, що не знання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, перетворюється на підставу зняття з суду обов'язку відповідного дослідження обставин справи та інструмент потурання судом такій недобросовісній особі у порушенні вимоги правових норм, зокрема ст.13 ЦК України. А відтак, такий підхід не відповідає завданню суду, викладеному у ч.1 ст.2 Закону про судоустрій.
74.Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини суд має виходити з того, що відсутність обізнаності про законні підстави виникнення відповідного права та, як наслідок, початку строку його реалізації, передбаченого законом, за своєю суттю є умовою, яка виключає можливість реалізації цього права, а тому дійсно відсутні підстави говорити, що це є обставина, яка створює об'єктивні, непереборні або істотні труднощі у поданні заяви про прийняття спадщини. Об'єктивні, непереборні або істотні труднощі можуть виникати у спадкоємця, який знає про факт смерті спадкодавця, у зв'язку з чим знає (має знати) про наявність у нього певного строку для прийняття його спадщини, але зіштовхується з певними обставинами, які йому заважають це зробити. У цьому випадку суд оцінює характер цих обставин. Незнання ж про смерть спадкодавця - це не факт, який підтверджує відповідні труднощі, а факт, який за своєю суттю вказує на неможливість подання заяви про прийняття спадщини до моменту, коли особа дізнається про смерть спадкодавця.
75.Не можна застосовувати відповідальність у вигляді позбавлення права отримати спадщину за невиконання умови закону (подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк) до особи, яка не знала про виникнення обставини, яка передбачає виникнення у неї такого права на отримання спадщини та обов'язку вчинити певні дії для цього. Простіше кажучи - не можна не виконати те, про що навіть не знав.
76.А тому є безпідставним та таким, що не виконує завдання Конституції України, ЦК України та судочинства підхід, що незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини та ототожнення цього факту із об'єктивними, непереборними або істотними труднощами у поданні цієї заяви.
77.Отже, ВС вважає за необхідне відступити від вказаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду.
78.ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, п. 61).
79.Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає не тільки виконуваність судових рішень, а й стабільність правового регулювання. Завданням правозастосовчої практики є, серед іншого, формування такого застосування норм права, яке забезпечує рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, що поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя.
80.Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. Багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення й застосування яких є питанням практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, п. 65).
81.Враховуючи зазначене, ВС вважає необхідним відступити від зазначеного висновку щодо застосування ч.3 ст.1272 ЦК України у контексті добросовісної необізнаності спадкоємця про смерть спадкодавця, викладеного у постановах ВС від 01.06.2022 у справі №148/1805/20, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18, від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц, від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц.
82. Незнання спадкоємцем про факт смерті спадкодавця, у тому числі через приховування цього факта від спадкоємця іншими спадкоємцями, може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо цей необізнаний спадкоємець діє добросовісно та з моменту отримання інформації про смерть спадкодавця у розумні строки (які не повинні перевищувати шести місяців) звертається до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, просила визначити їй додатковий строк у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька (спадщина складалася з частки квартири та автомобіля) Позивачка зазначала, що пропустила відповідний строк, оскільки запізно дізналася про смерть батька, вона понад десять років постійно проживає у ФРН, з батьком не перебувала у тісних стосунках, про його смерть дізналася лише у вересні 2020 року у телефонній розмові із дідусем. Також про поважність причин пропуску строку подання відповідної заяви свідчить поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та пов'язані з цим обмеження, що включали заборону залізничних, авіа- та автобусних міжміських та міжобласних перевезень. У зв'язку з наведеним, зокрема територіальною віддаленістю від місця відкриття спадщини, позивачка просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини. Місцевий суд рішенням від 22.10.2021 позов задовольнив, мотивував тим, що правовідносини, які склались з приводу спадкування у цій справі, мали місце у період пандемії, пов`язаної із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, позивач у справі тривалий час проживає у ФРН та дізналася про смерть батька після спливу шести місяців після дати смерті батька. Ці обставини є поважними причинами пропуску строку позивачкою для прийняття спадщини, наявні правові підстав для задоволення позову. Суд також врахував правові висновки ВС, викладені у його постановах від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 15.02.2021 у справі № 569/12599/18, від 11.02.2019 у справі № 460/2967/15-ц. Апеляційний суд постановою від 14.06.2022 у задоволенні позову відмовив, вирішив, що названі позивачкою причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не пов'язані із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємиці у вчиненні нею зазначеної дії; . Зокрема, апеляційний суд вказав, що не може бути поважною причиною у цьому випадку необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, посилаючись на правовий висновок ВС, викладений у його постановах від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, від 28.03.2022 у справі № 750/2158/21, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц, від 11.07.2018 у справі № 381/4482/16-ц, від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20, від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18. Також апеляційний суд, спираючись на постанову ВС від 09.02.2022 у справі № 709/769/19, вказав на те, що для подання заяви про прийняття спадщини не обов'язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку. Щодо доводів позивачки щодо дії на території України та ФРН карантинних обмежень, пов`язаних із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, у контексті поважності причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, то апеляційний суд не прийняв їх до уваги, оскільки ОСОБА_1 стверджує про те, що не знала про смерть батька, у зв'язку з чим не вчиняла дій щодо прийняття спадщини. Отже, пропуск відповідного строку не може залежати від наявності зазначених карантинних обмежень. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту у судовому порядку. ВС передав справу на розгляд Об`єднаної палати КЦС ВС, вказавши, що вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування ч.3 ст.1272 ЦК України у контексті добросовісної необізнаності спадкоємця про смерть спадкодавця, викладеного у постановах ВС від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18, від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц, від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц. Незнання спадкоємцем про факт смерті спадкодавця, у тому числі через приховування цього факту від спадкоємця іншими спадкоємцями, може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо цей необізнаний спадкоємець діє добросовісно та з моменту отримання інформації про смерть спадкодавця у розумні строки (які не повинні перевищувати шести місяців) звертається до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткі висновки:
82. Незнання спадкоємцем про факт смерті спадкодавця, у тому числі через приховування цього факта від спадкоємця іншими спадкоємцями, може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо цей необізнаний спадкоємець діє добросовісно та з моменту отримання інформації про смерть спадкодавця у розумні строки (які не повинні перевищувати шести місяців) звертається до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
57.Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (згідно із ч.1 ст. 1272 ЦК України).
58.За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК України).
59.Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ (ч.1 ст.2 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в актуальній редакції далі - Закон про судоустрій)).
60.Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі (ч.1 та 2 ст.63 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» у редакції, чинній на момент відкриття спадщини за ОСОБА_5 ).
61.При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (пункт 1.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини за ОСОБА_5 , далі - Порядок).
62.Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (п.3.2 глави 10 Порядку).
63.Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей (пункт 3.6 глави 10 Порядку).
64.Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (правові висновки у постановах ВС від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, від 24.06.2020 у справі № 759/10380/16-ц, від 28.03.2022 у справі № 750/2158/21, від 20.07.2022 у справі № 489/5656/20, які відповідають абзацу 6 п.24 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
65.Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи відсутні підстави для висновку про те, що відповідачка на момент відкриття спадщини за померлим батьком не знала про існування позивачки та її родинні зв'язки із ним.
66.Суди попередніх інстанцій не встановили, що відповідачка повідомила нотаріуса про наявність іншої потенційної спадкоємиці, що нотаріус здійснив інформування позивачки про відкриття спадщини відповідно до Порядку.
67.У своїй постанові від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 ВС (яку згадує і апеляційний суд у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення) вже викладав правовий висновок з приводу того, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
68.Разом з тим, ВС у складі колегії суддів різних судових палат КЦС, дотримуючись підходу, що у питаннях визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини, поважними причинами пропуску встановленого законом строку є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій, у своїх постановах від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18, від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц, від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц дійшов висновку, що судом, зокрема, не може бути визнана поважною така причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як необізнаність особи про відкриття спадщини - якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
69.Умовою звернення особи із заявою про прийняття спадщини є відповідність цієї особи вимогам, встановленим у Книзі шостій ЦК України. У ЦК України (або інших нормативних актах) жодним чином не сказано, що потенційний спадкоємець має моніторити життя та здоров'я спадкодавця (як за законом, так й за заповітом). Отже, сама по собі обізнаність спадкоємця про факт смерті спадкодавця не визначена законом як умова виникнення його права на прийняття ним спадщини - у даному випадку цією умовою є факт смерті спадкодавця як такий.
70.Спадкодавець не є «майном» чи «активом» спадкоємців, яким вони по аналогії із дією принципу «власність зобов'язує» мають цікавитись життям спадкодавця так само як і станом власного майна (активів). Законодавство, у тому числі спадкове, наділяє осіб інструментами реагування на певні взаємостосунки між ними, які можуть знаходити своє вираження у реалізації волі спадкодавця щодо спадкоємців та сприйнятті цієї волі останніми (заповіт, усунення від права на спадкування, відмова від прийняття спадщини, відмова від прийняття спадщини на користь іншої особи тощо), але у широкому розумінні не формує ці стосунки (правовідносини) між особами, не обмежує характер цих стосунків (правовідносин) та не встановлює особам рамки цих стосунків (правовідносин). Зокрема, спадкоємцями можуть бути як особи, які проживали із спадкодавцем (мали тісні родинні зв'язки), так і ті, що не проживали з ним, або взагалі не були пов'язані родинними зв'язками (у тому числі юридичні особи при спадкуванні за заповітом).
71.Не вбачається підстав говорити про виконання вимог ст.24 Конституції України в умовах формування судової практики, коли один спадкоємець обізнаний про виникнення у нього права спадкування (знає про смерть спадкодавця та відкриття спадщини) та обов'язків, які випливають з цього права та норм ЦК України (у тому числі щодо оформлення спадкових прав) здійснює реалізацію свого права, а інший спадкоємець, який навіть не знає про виникнення у нього такого права, а відтак і про дію зобов'язань, які покладаються на нього ЦК України у зв'язку із оформленням спадщини, дізнавшись про таке право поза межами встановленого законом шестимісячного строку позбавляється взагалі можливості реалізувати своє право.
72.Також відсутнє логічне пояснення того, чому незнання про заповіт є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а незнання про подію, яка взагалі є підставою для спадкування як за заповітом, так і за законом - ні.
73.У ситуації, коли спадкоємець не знає про факт смерті спадкодавця та виникнення у нього певних обов'язків у разі свідомого прийняття або відмови від прийняття спадщини, дії будь-якого іншого спадкоємця, який вживає заходів для того, щоб зазначений спадкоємець і не міг дізнатися про відповідний факт з метою усунення його від спадкування, мають ретельно вивчатися судами, а узагальнений висновок про те, що не знання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, перетворюється на підставу зняття з суду обов'язку відповідного дослідження обставин справи та інструмент потурання судом такій недобросовісній особі у порушенні вимоги правових норм, зокрема ст.13 ЦК України. А відтак, такий підхід не відповідає завданню суду, викладеному у ч.1 ст.2 Закону про судоустрій.
74.Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини суд має виходити з того, що відсутність обізнаності про законні підстави виникнення відповідного права та, як наслідок, початку строку його реалізації, передбаченого законом, за своєю суттю є умовою, яка виключає можливість реалізації цього права, а тому дійсно відсутні підстави говорити, що це є обставина, яка створює об'єктивні, непереборні або істотні труднощі у поданні заяви про прийняття спадщини. Об'єктивні, непереборні або істотні труднощі можуть виникати у спадкоємця, який знає про факт смерті спадкодавця, у зв'язку з чим знає (має знати) про наявність у нього певного строку для прийняття його спадщини, але зіштовхується з певними обставинами, які йому заважають це зробити. У цьому випадку суд оцінює характер цих обставин. Незнання ж про смерть спадкодавця - це не факт, який підтверджує відповідні труднощі, а факт, який за своєю суттю вказує на неможливість подання заяви про прийняття спадщини до моменту, коли особа дізнається про смерть спадкодавця.
75.Не можна застосовувати відповідальність у вигляді позбавлення права отримати спадщину за невиконання умови закону (подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк) до особи, яка не знала про виникнення обставини, яка передбачає виникнення у неї такого права на отримання спадщини та обов'язку вчинити певні дії для цього. Простіше кажучи - не можна не виконати те, про що навіть не знав.
76.А тому є безпідставним та таким, що не виконує завдання Конституції України, ЦК України та судочинства підхід, що незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини та ототожнення цього факту із об'єктивними, непереборними або істотними труднощами у поданні цієї заяви.
77.Отже, ВС вважає за необхідне відступити від вказаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду.
78.ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, п. 61).
79.Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає не тільки виконуваність судових рішень, а й стабільність правового регулювання. Завданням правозастосовчої практики є, серед іншого, формування такого застосування норм права, яке забезпечує рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, що поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя.
80.Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. Багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення й застосування яких є питанням практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, п. 65).
81.Враховуючи зазначене, ВС вважає необхідним відступити від зазначеного висновку щодо застосування ч.3 ст.1272 ЦК України у контексті добросовісної необізнаності спадкоємця про смерть спадкодавця, викладеного у постановах ВС від 01.06.2022 у справі №148/1805/20, від 21.04.2022 у справі № 296/12109/18, від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц, від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц.
82. Незнання спадкоємцем про факт смерті спадкодавця, у тому числі через приховування цього факта від спадкоємця іншими спадкоємцями, може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо цей необізнаний спадкоємець діє добросовісно та з моменту отримання інформації про смерть спадкодавця у розумні строки (які не повинні перевищувати шести місяців) звертається до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
