Постанова КЦС ВС від 11.10.2023 у справі № 205/2053/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114757409
За своєю сутністю відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином.
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова ВС від 05.04.2023 у справі № 523/17429/20, провадження № 61-2612св23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110083824)).
У справі, яка переглядається, з позовом про визнання відмови ОСОБА_3 від прийняття спадщини недійсною звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як кредитори до боржника, посилаючись на порушення їх прав тим, що, маючи невиконані грошові зобов`язання перед позивачами, відповідач вчинив оспорюваний правочин, що призвело до його неплатоспроможності та завдало шкоди позивачам.
18 червня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь дочки померлої - ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 82). ОСОБА_3 з 03.03.1992 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 та на час відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем у вказаній квартирі, іншого житла не має.
Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що, ОСОБА_3, маючи з 2014 року невиконані грошові зобов`язання перед позивачами, та за відсутності інших активів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, діючи недобросовісно під час виконання судових рішень про стягнення з нього заборгованості на користь позивачів, відмовився від прийняття спадщини на користь близького родича, внаслідок чого втратив свою платоспроможність перед кредиторами, при цьому, не маючи іншого житла, залишився проживати в квартирі, яка входить до спадкової маси. Враховуючи вищевикладені позиції ВС, беручи до уваги обставини справи у їх сукупності, воля ОСОБА_3 під час вчинення цього правочину не відповідала зовнішньому її прояву про реальний перехід права власності на нерухоме майно та була направлена на приховання майна від виконання судових рішень про стягнення з нього грошових коштів, тому цей правочин є фраудаторним.
Відмова ОСОБА_3 від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4, з урахуванням встановлених обставин, є правочином, який вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст.3, 13 ЦК України), підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ч.1 ст.215 ЦК України, тому не регулюється положеннями ст.1274 ЦК України, зокрема і її ч.5, оскільки з позовом до суду звернувся не ОСОБА_3, а заінтересовані особи, права яких порушені оспорюваним правочином.
У правовідносинах, де позивачі, які звернулися до суду із позовом про визнання правочину недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та які, як кредитори, мали на меті повернення майна боржнику задля можливості звернення на нього стягнення в рахунок погашення заборгованості, підлягало інше, ніж застосоване судами, правове регулювання, оскільки, з урахуванням встановлених обставин справ, відповідач, відмовляючись від спадщини на користь близького родича в період примусового виконання судових рішень про стягнення з нього на користь позивачів заборгованості у розмірі 545 557,13 грн, діяв очевидно недобросовісно.
