ПОСТАНОВА 20.12.2023, справа №761/16555/23, провадження №61-13311св23, ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., https://reyestr.court.gov.ua/Review/115937391
У травні 2023 року
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, просила
встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що вона є донькою
ОСОБА_3, який помер, що є необхідним для оформлення права на спадщину. У своїй
заяві позивач вказувала, що на момент смерті батька вона проживала разом із ним,
тому вважається такою, що прийняла спадщину, зверталася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про
право на спадщину за законом та подальшого переоформлення на себе права
власності на майно, яке належало батьку, однак нотаріус постановою від 03.05.2023
у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовив, оскільки із поданих
документів та інформації, отриманої нотаріусом шляхом доступу до державних
реєстрів неможливо встановити факт родинних відносин між померлим та заявницею,
що унеможливило видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім`я. Місцевий
суд ухвалою від 29.05.2023, яка залишена без змін апеляційним судом (постанова
від 29.08.2023) у відкритті справи відмовив, мотивував тим, що факт родинних
відносин не підлягає встановленню в поряду окремого провадження, оскільки метою встановлення факту родинних відносин заявниці
із померлим є оформлення спадщини, тому наявний спір про право щодо спадщини, і
тому ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду в порядку позовного провадження. Верховний
Суд скасував судові рішення нижчих судів та направив справу до суду першої
інстанції для продовження розгляду – вирішення питання про відкриття
провадження у справі, вказавши на передчасність висновку судів про наявність
спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження; без
відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо
наявності спору про право.
Короткі висновки:
Ø Визначальною обставиною під час розгляду
заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що
встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право
цивільне.
Ø
Необхідність
встановлення факту родинних відносин для отримання спадщини саме по собі не
свідчить про наявність спору. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про
прийняття спадщини пов`язана суто з неможливістю встановлення факту родинних
відносин між заявником та спадкодавцем з відповідних державних реєстрів.
Позиція Верховного Суду
Ø
Відповідно
до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного
судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження
наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав,
свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих
немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності
неоспорюваних прав.
Ø
Згідно
з п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту
родинних відносин між фізичними особами.
Ø
Суддя
відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення
факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про
право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4
ст.315 ЦПК України).
Ø
У
постанові ВС у складі ОП КЦС від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 зроблено
висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими
нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення,
зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
Ø
Таким
чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення
певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту
не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Ø
Під
спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є
суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на
матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку
окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з
порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності
суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації
такого права.
Ø
Справи
про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо
особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне
значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або)
за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на
спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду
із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору,
розглядається за правилами окремого провадження.
Ø
Статтею
1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків
(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців).
Ø
За
правилами ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки,
що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися
внаслідок його смерті.
Ø
Відповідно
до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із
спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину,
якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про
відмову від неї.
Ø
Відмовляючи
у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився
апеляційний суд, дійшов висновку про те, що факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не підлягає
встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує
спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Ø
Проте
з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони не відповідають
нормам права, які підлягають застосуванню.
Ø
Суди
мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку,
передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право
заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути
реальним, а не гіпотетичним (див. постанови ВС від 07.11.2018
у справі № 336/709/18-ц, від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19-ц, від 28.04.2021
у справі № 520/19532/19 (провадження №61-13709св20), від 15.11.2021 у
справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03.08.2022 у справі №
759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).
Ø
Так,
у заяві про встановлення факту ОСОБА_1 зазначає, що вона є
спадкоємицею після смерті батька, проте суди не перевірили її доводів, не
встановили і у судових рішеннях не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку,
передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював факт родинних
відносин та право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановили
коло спадкоємців, а також між ким існує спір, адже існування спору про право
повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Ø Необхідність встановлення факту родинних
відносин для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору.
Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана суто з
неможливістю встановлення факту родинних відносин між заявником та спадкодавцем
з відповідних державних реєстрів.
Ø
Отже,
висновок судів про наявність спору про право, який має розглядатися у
порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без
відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо
наявності спору про право.
Ø
Схожих
за змістом висновків дійшов ВС у постановах від 14.12.2022 у справі №
180/2132/21, від 15.04.2020 у справі № 302/991/19.
Ø
За
викладених обставин ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті
провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції не можуть
вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа -
передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду - вирішення питання
про відкриття провадження у справі.
