Постанова 24.02.2021, справа № 149/1071/16-ц, провадження № 61-6146св19, ВС у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95402614
У вересні 2002 року між Позивачем та матір`ю Відповідача, укладено
письмовий договір про створення спільної власності на будівлю (кафетерію). Участь
позивача полягала у наданні грошових коштів на будівництво. По умовам договору кафетерій
мав стати власністю позивача та матері відповідача у рівних частках - по 1/2
кожному співвласнику. Всупереч цьому матір відповідача отримала
правовстановлюючі документи на себе, у зв’язку з чим позивач позивалася до матері
відповідача, просила визнати недійсними та скасувати рішення виконкому міської
ради свідоцтво про право власності на будівлю кафетерію, визнати право
власності на майно та його поділ в натурі. Під час розгляду вказаної справи у
2014 році матір відповідача померла, а
спадщину після неї прийняла її дочка – Відповідач і Позивач направила поштою до
нотаріальної контори вимогу (претензію) про обов`язок спадкодавця повернути
отримані спадкодавцем грошові кошти на будівництво тимчасової споруди за
угодою, яка не відбулась. До суду з позовом про стягнення коштів позивач звернулася у 2016 році, просила
стягнути на її користь гривневий еквівалент 53600,00 дол. США. Місцевий суд задовольнив позов з огляду на
те, що матір відповідача умов договору про
створення спільної підприємницької діяльності не виконала, дійшов висновку, що кошти
отримані не для створення спільної сумісної власності, а з моменту передання
грошей був укладений договір позики, а Відповідач як спадкоємець першої черги
після смерті матері зобов`язана повернути позивачу кошти, отримані її матір`ю. Апеляційний
суд позов задовольнив, але з інших підстав, а саме: у зв’язку з припиненням
договору простого товариства у зв’язку з неможливістю його виконати, відмовою
Позивача від подальшої участі в договорі та смерті матері відповідача як учасника
договору та уз в’язку з цим правом позивача вимагати повернення сплачених по
такому договору коштів на підставі с.2 ст. 1141 ЦК України.
Короткі висновки:
Ø Створення закінченого будівництвом об`єкта
нерухомого майна та оформлення права власності лише на одного із учасників
договору про створення спільної власності є підставою для його припинення,
оскільки досягнення мети, для якої сторони уклали цей договір, стало
неможливим,
Ø Відмова учасника від подальшої участі у
договорі простого товариства та смерть учасника також є підставою для
припинення договору, оскільки домовленістю між учасниками цього договору не
передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника,
який помер, його спадкоємцями.
Ø Припинення договору простого товариства є
підставою згідно з положеннями ч. 2 ст. 1141 ЦК України для повернення коштів,
які сплачені за цим договором.
Ø Зобов`язання з повернення грошових коштів,
які передані на виконання умов договору про створення спільної власності на будівлю,
у зв`язку з його припиненням, входять до складу спадщини..
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Ø Згідно зі статтею 430 ЦК Української
РСР, який був чинний на час укладення договору про створення спільної власності
на будівлю, за договором про сумісну діяльність сторони зобов`язуються сумісно
діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і
експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи
(що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною
особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів,
спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Ø Громадяни можуть укладати договір про
сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб.
Ø Ведення спільних справ учасників договору
про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою (частина перша статті
431 ЦК Української РСР).
Ø Відповідно до статті 432 ЦК
Української РСР для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього
Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи
іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників
договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної
діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не
вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників
договору.
Ø Згідно зі статтею 4 Закону України
«Про власність», який був чинний на час укладення договору про створення
спільної власності на будівлю, власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого
майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для
здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності,
зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим
особам. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність
суб`єктів права власності.
Ø Відповідно до частини другої статті 17 Закону
України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці громадян,
що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо
інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Ø Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних
положень ЦК України, в редакції від 16.01.2003, визначено, що ЦК
України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним
чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК
України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків,
що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Ø Згідно зі ст. 526, 530, 610
ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений
термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням
зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених
змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Ø Відповідно до ст. 1130 ЦК України за
договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно
діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не
суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання
вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
Ø Частиною 1 ст. 1131 ЦК України передбачено,
що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій
учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для
спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у
результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо
інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Ø Згідно зі ст.1132 ЦК України за договором
простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади
та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Ø Статтею 1133 ЦК України встановлено, що
вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне
майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички
та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників
вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого
товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться
за погодженням між учасниками.
Ø Відповідно до частини першої ст. 1141
ЦК України договір простого товариства припиняється у разі: визнання учасника
недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю
між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; оголошення
учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження
договору щодо інших учасників; смерті фізичної особи - учасника або ліквідації
юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між
учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або
заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його
спадкоємцями (правонаступниками); відмови учасника від подальшої участі у
договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з
учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору
щодо інших учасників; спливу строку договору простого товариства; виділу частки
учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не
передбачено збереження договору щодо інших учасників; досягнення мети
товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало
неможливим.
Ø Суд апеляційної інстанції правильно
виходив із того, що створення закінченого будівництвом об`єкта - кафетерію як
об`єкта нерухомого майна та оформлення права власності на це майно лише на матір
відповідача є підставою для припинення договору про створення спільної
власності на будівлю 2002 року, оскільки умовами цього договору встановлено, що
сторони беруть зобов`язання спільно діяти з метою будівництва тимчасової
споруди, отже, досягнення мети, для якої сторони уклали цей договір, стало
неможливим.
Ø Крім того, підставами для припинення
вказаного договору є також відмова Позивача від подальшої участі у договорі
простого товариства та смерть матері відповідача, оскільки домовленістю між
учасниками цього договору не передбачено збереження договору щодо інших
учасників або заміщення учасника, який помер, його спадкоємцями.
Ø Згідно з ч. 2 ст. 1141 ЦК України, у разі
припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та
(або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без
винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у
спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них,
здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ø У справі, яка переглядається, установлено,
що матір відповідача згідно з договором про створення спільної власності
на будівлю отримала від Позивача грошові кошти для спільного
будівництва будівлі кафетерію, яка будується для спільного заняття підприємницькою
діяльністю, у розмірі 53 600,00 дол. США (розписка від 06.01.2004).
Ø Отже, у зв`язку з припиненням договору
про створення спільної власності на будівлю матір відповідаа була зобов`язана
повернути Позивачу кошти, які вона отримала на виконання умов договору про
створення спільної власності на будівлю.
Ø Однак матеріали справи не містять доказів
того, що матір відповідача, яка померла, за життя повернула вказані грошові
кошти Позивачу.
Ø Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням
є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),
до інших осіб (спадкоємців).
Ø Відповідно до ст. 1218 ЦК України до
складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на
момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за
виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України.
Ø Перелік зобов`язань, які не входять до
складу спадщини, визначений ст. 1219 ЦК України.
Ø Так, відповідно до статті 1219 ЦК
України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані
з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь
у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не
встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування
шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти,
пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки
особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Ø Отже, зобов`язання з повернення
грошових коштів, які передані на виконання умов договору про створення спільної
власності на будівлю, у зв`язку з його припиненням, входять до складу спадщини.
Ø Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці
зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо
про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня,
коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої
вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку
вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття
спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли
спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор
спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у
строки, встановлені частинами другої і третьою цієї статті, позбавляється права
вимоги.
Ø Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці
зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна,
одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора
особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Ø Установивши, що після смерті матері спадщину
отримала її дочка (відповідач), враховуючи вартість одержаного у спадщину майна
та вартість розміру неповернутих коштів станом на момент смерті спадкодавця,
наявність вимоги до спадкоємців, поданої у строк, передбачений ст.1281 ЦК
України, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач як спадкоємець першої
черги, яка прийняла спадщину, зобов`язана повернути позивачу кошти, отримані її
матір`ю, у розмірі 53 600,00 дол. США.
Ø Доводи касаційної скарги Відповідача про
те, що права та обов`язки матері відповідача за договором про створення спільної
власності на будівлю не входять до складу спадщини, а тому відсутні підстави
для стягнення з неї як спадкоємця грошових коштів за цим договором, є безпідставними,
оскільки, як правильно встановив апеляційний суд, вказаний договір є
припиненим, а тому згідно з положеннями ч. 2 ст. 1141 ЦК України підлягають
поверненню кошти, які сплачені за цим договором, а зобов`язання щодо повернення
грошових коштів не є таким, що нерозривно пов`язано з особою спадкодавця,
та входить до складу спадщини.
