Постанова 01.11.2021, справа № 215/994/19, провадження № 61-5276 св21, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100846715
Позивач (ОСОБА_1)
є сином батька (ОСОБА_4) та матері (ОСОБА_5), шлюб між якими розірваний
23.01.1997. Після смерті батька відкрилася спадщина. Постановою державного
нотаріуса від 13.02.2019 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва
про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що той пропустив шестимісячний
строк прийняття спадщини та документально не підтвердив факт сумісного на час
відкриття спадщини проживання із спадкодавцем. У вказаній постанові також
вказано про те, що рішенням районного суду визнано факт проживання ОСОБА_2 однією
сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини з померлим та визнано право
власності в порядку спадкування на квартиру померлого за ОСОБА_2, яка в
установлений законом строк з`явилась до нотаріальної контори та подала заяву
про прийняття спадщини, вказавши у своїй заяві, що інших спадкоємців
немає. ОСОБА_1 вважав, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних
причин та звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, просив визначити йому двомісячний строк
для подання до державної нотаріальної контори заяви про
прийняття спадщини. Позов мотивований тим, що позивач із померлим батьком,
не проживав, стосунки не підтримував, про смерть батька дізнався у лютому 2019
року та 13.02.2019 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Крім
того, вказував на те, що навіть, якби йому було відомо про смерть батька, він
не мав би можливості звернутися до нотаріальної контори з заявою про
прийняття спадщини у строк, передбачений законом, оскільки перебуває на
диспансерному обліку у лікаря-гематолога з діагнозом: Справжня поліцитемія,
яка є хронічною хворобою та потребує амбулаторного і, у разі загострення
хвороби, - стаціонарного лікування та у період з 13-21.012018 року та з 28.02-07.03.2018
року перебував на стаціонарному лікуванні, а потім ще один місяць на
амбулаторному лікуванні під наглядом лікарів гематолога та терапевта. Місцевий
суд рішенням від 25.11.2020 у задоволенні позову відмовив; суд виходив із
того, що ОСОБА_1 не довів, що встановлений законом строк на звернення до
нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений ним з
поважних причин. Апеляційний суд постановою від23.02.2021 ухвалив нове рішення,
яким позовні вимоги задовольнив. Скасовуючи
рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд
виходив із того, що факт перебування позивача на амбулаторному та стаціонарному
лікуванні є поважною причиною пропуску позивачем встановленого законом строку
для прийняття спадщини. Верховний Суд
залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що суд апеляційної інстанції
дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст.1272
ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса
заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач надав докази на підтвердження
поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття
спадщини.
Позиція Верховного Суду
Ø
Статтею
1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків
(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців).
Ø
Спадкування
здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Ø За правилами ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець
за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти
її.
Ø
До
складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на
момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК
України).
Ø
Згідно
з ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті
особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Ø
Відповідно
до ч.1 ст. 1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає
прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із
спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття
спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців,
який починається з часу відкриття спадщини.
Ø
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270
цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається
таким, що не прийняв її (ч.1 ст. 1272 ЦК України).
Ø
Частиною
3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який
пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може
визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про
прийняття спадщини.
Ø
Аналіз
вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску
строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними,
непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Ø
За змістом
цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є
причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для
спадкоємця на вчинення цих дій.
Ø
Правила ч.3 ст. 1272 ЦК України про
надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути
застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
Ø
Вирішуючи
питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини
пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що
поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними
труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Ø Поважними причинами пропуску строку
визнаються, зокрема: тривала
хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання
спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які,
зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонним;
перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Ø
При
цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку
для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність
позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про
наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік,
непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину,
відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі
погодні умови тощо.
Ø
Якщо
ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом
на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то
правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини
відсутні.
Ø
Подібний
висновок викладений ВСУ у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд від таких
висновків не відступав, про що свідчить практика застосування норм права у
подібних правовідносинах, викладена у постановах від 18.01.2018 у справі №
198/476/16, від 01.02.2018 у справі № 712/656/15, від 06.06.2018 у справі № 592/9058/17, від 11.07.2018 у
справі № 381/4482/16-ц, від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц, від 17.06.2020
у справі № 520/10377/17, від 18.05.2021 № 615/1337/19 тощо.
Ø Суд апеляційної інстанції, враховуючи
вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини
справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого
висновку про наявність підстав, передбачених ст.1272 ЦК України, для
визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про
прийняття спадщини, оскільки позивач надав докази на підтвердження поважності
причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Ø
Посилання
як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування
висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах
Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі № 750/8810/19
(провадження № 61-6302св20), від 07.10.2020 року у справі №
234/17511/19 (провадження № 61-8215св20), не заслуговують на увагу, оскільки у
справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник,
встановлені різні фактичні обставини.
Ø
Порушень
норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а
також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення,
касаційний суд не встановив.
Немає коментарів:
Дописати коментар