Постанова 01.11.2021, справа № 558/381/20, провадження № 61-12510св21, ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100816967
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до сільської ради про
визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття
спадщини. Позов мотивував тим, що померла його баба - ОСОБА_2, яка за
життя склала заповіт, за яким усе своє майно заповіла йому. У встановлений
шестимісячний строк після смерті баби він не звернувся до нотаріальної контори
з заявою про прийняття спадщини, оскільки проживав окремо від баби і не знав про наявність заповіту. Про
наявність заповіту йому стало відомо лише в 2020 році, коли, розбираючи речі
своєї баби, він знайшов відірвану частину заповіту. З метою підтвердження
наявності даного заповіту він звернувся до сільської ради із заявою про видачу дубліката
заповіту, який йому був виданий 11.06.2020. Коли ОСОБА_1 звернувся до
нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, то у прийнятті такої
заяви йому було відмовлено у зв`язку з пропуском встановленого шестимісячного
строку, у зв’язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду та просив визначити йому
додатковий строк в два місяці, з дня набрання законної сили рішення суду, для
подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби. Місцевий
суд рішенням від 16.12.2020, яке залишене без змін апеляційним судом (постанова
від 24.06.2021) позовні вимоги задовольнив. Рішення суду мотивовано тим, що причини пропуску строку, на які посилалась позивач, є поважними,
пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, та дають
підстави для встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття
спадщини. При вирішенні питання про поважність
причин пропуску строку для прийняття спадщини судом враховано свободу заповіту,
як фундаментальний принцип спадкового права. Верховний Суд перевіривши
доводи касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає
залишенню без задоволення
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
У
ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно
ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ø
Законним
є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням
норм процесуального права.
Ø
Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ø
Зазначеним
вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Ø
Обов`язком
суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й
об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Ø
Усебічність
та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та
наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх
зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування
обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого
рішення.
Ø
Відповідно
до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної
особи на випадок своєї смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи
або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість
місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270
ЦК України).
Ø
Спадкоємець,
який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав
постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1
ст. 1269 ЦК України).
Ø
Згідно
з ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для
прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий
строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Ø
Правила
ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви
про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були
перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Ø
Вирішуючи
питання визначення спадкоємцю додаткового строку для подання заяви про
прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску цього строку та
при цьому враховує, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними,
непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Ø З урахуванням конкретних фактичних
обставин справи поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані, у тому
числі, й необізнаність спадкоємця про наявність заповіту.
Ø
У цій
справі вирішуючи питання про визнання таких причин як необізнаність спадкоємця
про наявність заповіту поважними, судом враховано, що спадкова справа після
смерті ОСОБА_2 не відкривалась, отже відповідно до ст. 63 Закону України
«Про нотаріат» нотаріус не міг повідомити спадкоємця про наявність
заповіту.
Ø
Вирішуючи
питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суди у
повній мірі врахували свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового
права та установили, що позивач не проживав разом зі спадкодавцем на час
відкриття спадщини, не знав про існування заповіту, про наявність якого йому
стало відомо лише після спливу шестимісячного строку для подання заяви про
прийняття спадщини, а тому вимоги про визначення додаткового строку для
прийняття спадщини є обґрунтованими.
Ø
Доводи
касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених
у постанові ВСУ від 26.09.2012 року в справі №
6-85цс12, постанові ВС від 30.06.2020 в справі № 431/5782/17 (провадження №
61-43817св18), постанові ВС від 17.06.2020 в справі № 520/10377/17 (провадження
№ 61-48320св18), постанові ВС від 27.05.2020 в справі № 336/1127/17
(провадження № 61-14870св18), постанові ВСУ від 06.09.2017 в справі №
315/765/14-ц є безпідставними, оскільки зроблені
Верховним Судом в них висновки є аналогічні тим, до яких дійшли суди у справі,
яка переглядається.
Ø
Аргументи
заявника проте, що апеляційний суд провів розгляд справи без участі позивача чи
хоча б його представника також є безпідставними, оскільки з матеріалів справи
відомо, що ОСОБА_1 був обізнаний про судове засідання, яке було призначено на
24.06.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ø
А за
правилами ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи,
належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не
перешкоджає розгляду справи.
Немає коментарів:
Дописати коментар