ПОСТАНОВА 22.01.2020, Справа № 340/25/19, Провадження № 11-669апп19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Князєва В. С., суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/87144568
ОСОБА_1, яка є спадкоємицею ОСОБА_2, під час оформлення свідоцтва
про право на спадщину на майно стало відомо, що згідно з відомостями з Єдиного
реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у реєстрі 13.12.2011
зареєстровано обтяження на все невизначене майно, власником якого є ОСОБА_2, на
підставі постанови про арешт майна боржника від 13.12.2011, винесеної органом
ДВС. ОСОБА_1 звернулась до органу ДВС із
заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_2 , на що отримала відповідь про
відсутність підстав для зняття арешту, оскільки на виконанні органу ДВС відсутні
виконавчі провадження, боржником за якими виступає ОСОБА_2 , до того ж виконавче
провадження, боржником за яким виступав ОСОБА_2 , завершене у 2012 році та
знищене у зв`язку із закінченням терміну зберігання, про що складено акт. Вважаючи відмову в занятті арешту на майно
протиправною, ОСОБА_1 у січні 2019 року звернулася до окружного
адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову
органу ДВС зняти арешт та зобов’язати
орган ДВС зняти арешт з майна. Місцевий окружний адміністративний суд рішенням
від 18.01.2019, яке залишено без змін апеляційним адміністративним судом
(постанова від 24.04.2019), позов задовольнив. Судові рішення мотивовано тим,
що відповідачем не доведено наявності відкритого виконавчого провадження та не
підтверджено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на
нерухоме майно ОСОБА_2 , а наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження
об`єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачці
зареєструвати у визначеному законом порядку право власності на відповідне
майно. При цьому невиконання відповідачем свого обов`язку щодо необхідності
зняття арешту з майна ОСОБА_2 при завершенні виконавчого провадження є
протиправним. Верховний Суд рішення нижчих судів скасував та провадження
у справі закрив, вказавши, що суди помилково розглянули цю справу в порядку
адміністративного судочинства, оскільки цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного
судочинства.
Короткий висновок:
27. Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити
підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо
підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу ДВС при
накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку
адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про
право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого
речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку
цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних
правовідносин.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Під час визначення предметної
юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за
захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних
правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
22. Водночас
визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність
майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий
характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що
підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери
приватноправових відносин.
23. Положеннями ч.1 ст. 287 КАС визначено,
що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного
виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право
звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що
рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи
органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а
також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій
чи бездіяльності таких осіб.
24. Згідно із ч.3-5 ст.59 Закону
України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку
накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається
згідно з постановою начальника відповідного відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований
державний виконавець.
Підставами для
зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має
спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти
заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу ДВС, рахунок приватного
виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна
боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення
виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на
боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний
розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового
висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо
неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку
із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10
робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 ст.61
цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою
нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування
заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних
платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж
звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального
підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів,
достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави,
передбачені п.1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього
Закону.
У всіх інших
випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
25. З
наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом
винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі
постанови начальника відповідного відділу ДВС лише у разі порушення порядку
накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
26. Відповідно
до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції,
чинній на момент звернення позивачки до суду з позовом) рішення, дії чи
бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового
рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду,
який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
27. Для
визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст
прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є
неправомірні, на думку позивача, дії органу ДВС при накладенні арешту на
певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного
судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач
подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці
спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як
такі, що випливають із цивільних правовідносин.
28. Так,
підставою цього позову позивачка визначила наявність арешту, накладеного на
невизначене майно спадкодавця, що перешкоджає їй в оформленні її спадкових прав
на нерухоме майно.
29. За таких
умов позов спрямовано на захист цивільних прав позивачки, пов`язаний
з оформленням права власності на спадкове майно та фактично є різновидом
негаторного позову.
30. Виходячи з
наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди помилково розглянули в
порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 як спадкоємиці
ОСОБА_2 - боржника у ВП № 23555996, відкритому на підставі
виконавчого листа, виданого судом цивільної юрисдикції, оскільки цей спір
підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Немає коментарів:
Дописати коментар